Почуття провини служить точною ознакою того, що ми збилися зі шляху, у чомусь зрадили
себе. Це наш внутрішній компас. Ця емоція може так ускладнити наше життя, що
мимохіть схочеться вигукнути: «Ти що, Бог?»
Так, саме Вище здатне точно визначити ступінь нашої провини, нашої помилки.
А нам принаймні нескромно брати на себе такі функції Беззастережного
обвинувача.
Напруга, незручність, тривога, самозвинувачення, докори сумління – ми
болісно переживаємо ситуації, у яких нам довелося порушити свої
зобов’язання й обіцянки або не виправдати чиїхось очікувань.
Але це не привід для самознищення. Це привід для змін на краще.
Наша ж розмова про те почуття провини, яке нас руйнує, б’є по сечостатевій
системі, приносить проблеми з нирками, ставить на межу життя і смерті саме наше
існування.
Як зароджується почуття провини?
На несвідомому рівні самозвинувачення трапляються навіть у немовляти, тобто цей
механізм знайомий нам з тих часів, коли ми не могли ні сказати щось словами, ні усвідомити повною мірою, що відбувається.
Але мій досвід говорить про більш глибинну природу цього почуття. Воно може
існувати як потужна негативна програма, створена і не відпрацьована з
минулих втілень.
Саме почуття провини виникло в цьому житті на основі колишнього досвіду і буває
найбільш руйнівним, особливо коли воно збігається або накладається на
аналогічні або подібні події в цьому житті.
Людина немов «замуровує» свою провину в собі, наглухо закривши до неї
«двері». І живе так, ніби нічого й не було. Такий захист спрацьовує лише на деякий
час. Будь-яке почуття живе в людині, розвивається і приносить свої плоди.
Правильний підхід до будь-якого негативного почуття один – знайти витоки його
виникнення.
Іноді воно може бути розбуджене простою маніпуляцією: «Значить, у тебе немає
часу до мене заїхати? – каже мама дорослому сину. – У вас для мене ніколи немає
часу».
Наш внутрішній суддя не завжди розрізняє реальне і уявне, і тому певною мірою ми всі
приречені бути винними і страждати. Але для цього в Практичній школі усвідомленого
розвитку є унікальні інструменти: Перегляд відносин, Ластик, Ключові слова.
Працюючи ними, ми ніби заново переживаємо події та починаємо більш об’єктивно
оцінювати ситуації. Змінюємося самі – і змінюється наше оточення.
Але бувають почуття значно сильніші, вони викликають не те що депресію, безвихідь, а й
небажання жити. Почуття провини може супроводжуватися злістю і навіть
ненавистю до тих, кому людина заподіяла шкоду.
Іноді трапляється таке гіпертрофоване почуття провини, котре забирає
будь-яке право не тільки на щастя й успіх, але й на саме життя.
«Я не маю права на існування» – мотив такого почуття. Коли ми робимо пошук
витоків цього твердження, відкривається життя, яке все пояснює.
Наприклад, жінка сорока років, вага 38 кілограм: «Я не маю права на щастя!»
Пошуком знайшли ситуацію з минулого життя, де вона була чоловіком: дружина його
попросила побути вдома з дітьми. Але він пішов у справах, не дочекавшись дружини. Діти
залишилися самі, запалили вогонь у печі, а конфорка була закрита. Усі почаділи.
Ми відпрацювали це життя, як відпрацьовуємо завжди такі життя, але відчай був
таким сильним, що зовні результату не було.
Коли є настільки сильні почуття, то доводиться зрізати негативну програму
декілька разів.
У такому випадку ефективний інструмент Перегляд відносин із самим собою. Але він
теж не дав результату.
І тоді в око впав найсильніший інструмент у нашому методі – Виворітка. Я запропонував
виворітку з собою.
У когось таке рішення може викликати подив, але я спробую пояснити хід
своїх думок.
У людини два центри свідомості: мозок з його логікою і душа з її почуттями і
негативними програмами з минулого.
Якщо ви не працюєте над собою усвідомлено, робота буде проходити несвідомо,
але душа зробить усе, щоб прибрати негативні програми.
Виворітка з самим собою виявилася найефективнішим способом розв’язання почуття
провини. Знявши це почуття, ми легко відпрацювали і закрили минуле життя.
Уже протягом трьох наступних днів навчання жінка почала набирати вагу. А кілька місяців
по тому вона написала, як потужно трансформувалося все її життя.
Для тих, хто потрапив у подібну ситуацію, даю повний текст Виворітки з самим
собою, але хочу попередити: Знявши почуття провини, ви повинні знайти його витоки і
відпрацювати першопричину усвідомлено.
Інакше ви принесете тимчасову користь тілу, а вічна душа так і не
позбудеться проблеми. І її доведеться вирішувати в наступному втіленні.
Виворітка ІЗ СОБОЮ
Поставте свою душу перед собою: «Від імені мозку і тіла я звертаюся до своєї душі,
прошу вибачення за свої грубі енергії і негативні вчинки і прощаю душу за її
негативні почуття і негативні програми. І пропоную роз’єднатися з усім
поганим. На кожному моєму вдиху душа забере свій негатив, а тіло на видиху – свій.
Нехай між нами буде тільки світло і любов, а також повна гармонія».
Після цього опустіть підборіддя до грудей, зробіть видих і, піднімаючи голову вгору,
робимо вдих, посилаючи його на душу, а на видиху забираємо на тіло негатив тіла.
Таке кивання головою можна скоротити до мінімуму і працювати потрібно безперервно
цілу годину.
Наші подальші експерименти показали незмінну результативність цього інструменту.
Бажаємо вам навчиться усвідомлено розв’язувати найскладніші проблеми.